Тіло театру на вечерю. Вистава / Лекція / Public Talk у театрі на Подолі

Театр на Подолі і театр «Мізантроп» ініціюють новий спільний проект, який проведе урок радикальної анатомїї сучасного мистецтва.

16 грудня простір театру на Подолі стане місцем важливиx, гідниx вашого безціного часу подій у сфері сучасного театру. Це «перфолекція» знаного культуртрегера із Санкт-Петербурга Віктора Вілісова, який підірвав театр через соцмережі, сповістивши про його тотальну реформацію, чим всіx неабияк образив. І нова прем’єра театру «Мізантроп» – вистава «Дуб Майкла Крейг Мартіна», що грається без акторів, декорацій і завчених текстів, – лише режисер, який створює виставу у режимі реального часу з одним із глядачів.
Щороку у театрі відбуваються кардинальні зміни, на які незалежний театр може реагувати у єдиний спосіб, – глобально реформуючи себе. Саме тому: «Мізантроп» відвідав фестиваль Fringe в Единбурзі, «Мізантроп» не вилазив з Tate Modern, «Мізантроп» повернувся, повністю відмовившись від репертуарної системи. «Мізантроп» поглинає сучасне мистецтво і вважає себе його частиною, «Мізантроп» закрив усі проекти, які на його думку не відповідають часу. «Мізантроп» читає, пише, волає і створює. «Мізантроп» лиxоманить, «Мізантроп» у тонусі, тренді, і йому й досі плювати на очікування, адже він точно знає собі ціну.
Театр на Подолі отримав славу найсучаснішого майданчика України, що формує свій репертуар із кращих зразків театрального мистецтва. Він не вперше виступає партнером незалежного театру «Мізантроп», бо у його стінах, на відміну від іншиx, є місце не лише однодумцям, але й опонентам, які вважають класичні форми симуляцією, пророкуючи смерть репертуарної системи. Ця співпраця триває, адже завдяки розташуванню і технічному оснащенню театра, тут можуть бути реалізовані будь-які ідеї. Театр готовий вислухати тих, хто пропонує кардинальні зміни, розуміючи, що непотрібного досвіду не буває. Театр, в якому відкрито зустрічаються представники різних поглядів, незабаром може стати “місцем сили” та зоною результативного діалогу.
А тепер меню:
На перше – нова вистава «Дуб Майкла Крейг Мартіна», в якій немає розподілу ролей, заготованих мізансцен і реплік. Це перфоманс, який кожного разу створюватиме нову форму відвертості. Режисер Ілля Мощицький обере перформера прямо з глядацької зали і разом з ним увійде в обставини сценічного твору, який розгортатиметься паралельно дійсності, перетворюючись в образну складову і виринаючи з неї.
В основу перфомансу покладено декілька знакових творів мистецтва. Насамперед, – інсталяція Майкла Крейга Мартіна, що являє собою склянку води, розташовану в одному із залів галереї Тейт у Лондоні. Текст, який описує інсталяцію, використовуючи семіотичні аргументи, пояснює глядачеві, чому робота є старим дубом, а не склянкою води. Поєднавши інсталяцію із п’єсою британського драматурга Тіма Крауча і текстами Гі Дебора і Густава Юнга, режисер Ілля Мощицький запропонував обставини, які стають безпрецедентним досвідом постановки сценічної дії під час вистави. Або постановкою дії вистави під час дії вистави. Або постановкою вистави під час вистави. Або просто непередбачуваною дією.
Вистава «Дуб Майкла Крейга Мартіна» – це не вистава у традиційному розумінні. Тут немає чіткого, незмінного тексту, розподілу ролей та персонажів, костюмів, лаштунків. Але при цьому є зіткнення з реальними обставинами, які оголюють природу театру, а разом з нею і природу соціальних зв’язків. У цій дії для глядача, який потребує нового, екстремального, унікального досвіду, вигадуються такі самі нові, тотожні сьогоденню правила, що стануть для нього експірієнсом, який не можна отримати в іншому місці. Це спроба позбутися від награного, передбачуваного та усього того, що давно припало пилом. Можливість збити з театру саркофаг закладу дозвілля і вивести його в простір справжнього ризику.
У якості аперитиву, –
Перфомативна лекція відомого, одіозного та найвродливішого театрального критика, куратора, і культуртрегера Віктора Вілісова, що розповість «як дивитися на сучасний театр, щоб не боліли очки»:
Все, що потрібно знати про сучасний театр, за півтори години.
Чого ми звикли очікувати від лекції? – виходить людина, бере мікрофон у руки та вимахує ними на слайди. Чи можна якось зламати цей формат сьогодні? Чи потрібно вам взагалі дивитися на лектора кілька годин? Що ви там не бачили?
Як в актуальному театрі нарешті перестали сприймати глядача за ідіота, навіщо робити вистави в квартирах, якщо є Большой, навіщо використовувати доповнену реальність, якщо є поворотне коло, навіщо ставитися до акторів, як до людей, якщо можна цього не робити, навіщо будувати горизонтальний театр, якщо є Маестро режисер, навіщо говорити в театрі про квір-ком’юніті і фемінізм, якщо в родині чоловік головний? Ці та багато інших пекучих питань ми спробуємо розтлумачити під час цього заходу.
На десерт, – public talk з аудиторією про сучасне мистецтво і справжнє пекло у структурі театрального дискурсу.

Квитки: https://theatreonpodol.com/afisha/tilo-teatru-na-vecheryu/

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *